[vc_row css=”.vc_custom_1616526856976{border-bottom-width: 1px !important;padding-left: 0px !important;border-bottom-color: rgba(255,255,255,0.1) !important;border-bottom-style: solid !important;}” el_class=”image-post__top”][vc_column width=”1/3″][/vc_column][vc_column width=”2/3″ css=”.vc_custom_1616444458482{padding-left: 0px !important;}”][vc_single_image image=”867″ img_size=”1440×1000″ css=”.vc_custom_1617911635693{background-color: rgba(10,10,10,0.5) !important;*background-color: rgb(10,10,10) !important;}”][/vc_column][vc_column el_class=”title-post__top”][vc_column_text el_class=”main-title”]

Плиткові роботи

[/vc_column_text][vc_column_text]Укладання плитки — етап фінішних оздоблювальних робіт в приміщенні. Її виконують після монтажу перегородок, проведення комунікацій (електрика, опалення, водопостачання, каналізація), вирівнювання стін. Технічні характеристики матеріалу роблять плитку популярним вибором там, де потрібні стійкість до вологи, забруднень, перепадів температури, простота в догляді. Плитку використовують в санвузлі, передпокої, кухні, на терасі будинку, в комерційних приміщеннях. [/vc_column_text][vc_empty_space height=”64px”][/vc_column][/vc_row][vc_row][vc_column][vc_empty_space][vc_column_text]У сучасному ремонті використовують такі види плитки для внутрішніх оздоблювальних робіт:

• Керамічна
• Керамограніт
• Натуральний камінь
• Скляна
• Гіпсова

Особливості декоративної плитки

За призначенням плитка буває двох видів:

• Для стін. Відрізняється високою міцністю, зносостійкістю, стійка до перепадів температур. Нею оздоблюють ванну кімнату, кухню. На підлогу класти не рекомендується, оскільки плитка швидко втратить зовнішній вигляд і розтріскається. Для стін застосовують всі види плитки.

• Плитка на підлогу важча та має більшу товщину. До її складу входять речовини, що поліпшують властивості матеріалу: міцність, стійкість до зношування, розтріскування, перепадів температур, морозостійкість. Така плитка найчастіше є універсальною і підходить як для підлоги, так і для стін. Для підлоги використовують керамічну плитку із щільною структурою: керамограніт, натуральний камінь, клінкер, фарфор, цементну плитку тощо.

Види кахлю за типом поверхні:

• Глянцевий (глазурований). Класичний вид плитки, як правило з гладкою фактурою.

• Матовий. Гладка, зерниста або рельєфна нековзка поверхня. Плитка не покривається глазур’ю, шліфується.

• Лапатований (полірований). Ця технологія застосовується при обробці керамограніту або натурального каменю. Шліфування надає поверхні незначний блиск і гладкість, розкриває її візерунок.

• Структурований. Імітація природних текстур: дерево, камінь, шкіра, тканина і так далі.

Види дизайну плитки:

• Природний візерунок природного матеріалу, наприклад, натурального каменю
• Імітація дерева, каменю, бетону
• Імітація паркету, ламінату
• Імітація тканини, шкіри
• Абстрактні візерунки
• Моноколор
• Градієнт
• Перламутр

Форм-фактор плитки:

• Дрібноформатна, великоформатна
• Прямокутна, квадратна
• Під ламінат і паркет
• Фігурне
• Мозаїка
• Панно

Маркування плитки за ступенем навантаження:

• PEI I. Мінімальна активність, виключене вуличне взуття. Підходить для стін ванної, кухні, санвузла.

• PEI II. невисоке навантаження, домашнє взуття.

• PEI III. Середнє навантаження, домашнє взуття. Житлові будинки, готелі, офіси.

• PEI IV. Середнє і підвищене навантаження. Прохідні приміщення, громадські, адміністративні будівлі.

• PEI V. Високе навантаження. Підходить для житлових багатоквартирних будинків, громадських та адміністративних приміщень з високою прохідністю.

Етапи монтажу плитки:

• • Підготовка основи: вона повинна бути рівною, гладкою, прогрунтованою складом глибокого проникнення.

• Розмітка для правильних паралельних рядів.

• Укладання плитки на відповідний кріпить склад.

• Затирання швів.

Переваги та недоліки плитки

Переваги:

• Екологічно чистий матеріал
• Стійка до забруднень
• Не схильна до впливу вологи
• Пожежобезпечна
• Довговічна
• Легка в догляді

Недоліки:

• Трудомісткий процес укладання
• Нееластичний матеріал
• Не підходить для криволінійних поверхонь
• Схильна до механічних пошкоджень

Керамічна плитка

У складі — глина і домішки для поліпшення характеристик: каолін, пластифікатори, глазур, фарбувальні пігменти. Залежно від особливостей виробництва, бувають такі види плитки:

• Бікоттура. Виготовлена з червоної глини методом подвійного випалювання, з емальованим покриттям. Глянцеві плитки використовують для ванної, санвузла, кухонних фартухів.

• Монокоттура. Виготовляють з білої або червоної глини. Відрізняється високою стійкістю до вологи, перепаду температур, морозостійкість. Поверхня шорстка, не глянцева. Використовується для зовнішніх і внутрішніх робіт.

• Клінкер. Такий кахель стійкий до зношування, тому його використовують для будь-яких поверхонь, в тому числі бортів басейну, ступенів, фасадів будівлі. В основі клінкерної плитки — сланцева глина без барвників і домішок. Спеціальна технологія виробництва робить її міцною, стійкою до механічного зносу, хімічного і температурного впливу.

• Терралья — глазурована плитка з подвійним випалюванням. Відома своєю формою: прямокутна, з об’ємними краями. Зазвичай біла або одноколірна, глазурована, іноді з візерунком.

• Майоліка — дорогий тип кахельної плитки. Невеликі кахлі з червоної глини, покриті глазур’ю та етнічними візерунками. Її використовують для кухонних фартухів, оздоблення невеликих площ у ванній, декорування печей і камінів.

• Котто. Плитка з червоної глини, однократного випалювання, без глазурі. Шорсткий, максимально природний матеріал. Колірна гамма природна: відтінки від піщано-жовтого до червоно-коричневого. Підходить для укладання підлоги всередині приміщень. 

• Коттофорте — плитка подвійного випалювання з суміші глини та каоліну. Використовується як підлога для внутрішніх робіт. 

• Фаянс — біла глазурована кераміка з подвійним випалюванням. Застосовується для оздоблення стін в сухих приміщеннях, не підходить для ванних кімнат через високе водопоглинання до 20%, матеріал також схильний до подряпин. 

• Фарфорова — вид кераміки з високими характеристиками міцності, морозостійкості, вологостійкості. Це обумовлено дуже високою температурою випалювання. Може бути з покриттям глазур’ю і без нього. Підходить для внутрішніх і зовнішніх робіт, у тому числі таких вологих місць як сауна, баня, стінки басейнів.

Керамограніт

Керамогранітна плитка має кращі експлуатаційні характеристики в порівнянні з керамічною. Її застосовують як підлоговоге покриття. Це дуже міцний матеріал, стійкий до хімічного і механічного впливу, морозу, перепадів температур, впливу вологи.

Види керамограніту розрізняють за такими характеристиками:

• Матеріал, з якого виготовлена плитка
• Тип поверхні
• Тип обробки крайки
• Структура

За типом матеріалу:

• Керамограніт червоний грес. Виготовляється з червоної глини, неглазурований, із одним випалюванням. Вологостійкість (до 4%) дозволяє використовувати грес для підлоги всередині та зовні. 

• Керамограніт грес порчелланато. Виготовлений з сортів світлої глини. Відрізняється ще меншим водопоглинанням  — 0,5%. Підходить для підлог зовнішніх і внутрішніх, підвіконь, східців, фасадів, стільниць.

За видом поверхні:

• Технічний. Найбюджетніший різновид, без широкого вибору дизайну. Як правило, має всі відтінки сірого. Текстура зерниста, меланжева — “сіль з перцем”. Відрізняється високою міцністю і довговічністю. Підходить для виробничих, технічних і складських приміщень, громадських місць із високим навантаженням: торгові центри, автосалони, магазини, зали аеропортів і так далі.

• Матовий. Плитка не покрита додатковими складами, має дещо шорстку поверхню. Як і технічний, матовий застосовують для виробничих, комерційних і громадських приміщень.

• Глазурований. Високі декоративні властивості. Під глазур’ю часто присутній абстрактний візерунок. Поверхня плитки гладка. 

• Полірований. Плитка має напівматовий блиск, гладку поверхню. Найчастіше використовується для оздоблення стін.

• Структурований. Імітує природні матеріали. Найпопулярніший вид для внутрішнього оздоблення приміщень. 

• Сатинований. Матеріал преміумсегменту. Легкий природний блиск йому надають мінеральні солі в складі плитки. Зносостійкий і міцний матеріал для будь-яких поверхонь.

За типом фарбування:

• Фарбований в масі. Мінеральні барвники додають в масу, яка потім проходить випалювання та подальшу обробку. Актуальний для приміщень з високим навантаженням і прохідністю. З часом не втрачає зовнішніх властивостей.

• Частково пофарбований. Пігмент додають в верхній шар плитки, що знижує вартість готової продукції. Підходить для приміщень з середнім та мінімальним навантаженням.

За типом обробки крайки:

• Ректифікований (обрізний). Такий керамограніт не має похибок в розмірі та поверхні кромки. Дозволяє створити безшовне покриття.

• Необроблені краї. Економічніший варіант, однак з високими характеристиками міцності та довговічності. Застосовується для технічного керамограніту.

Керамограніт по дизайну і малюнку:

• Моноколор
• Абстракція
• Дерево
• Мармур
• Онікс
• Травертин
• Граніт
• Бетон
• Цегла
• Метал
• Мозаїка
• Паркет
• Тканина
• Штукатурка
• Шкіра

Плитка з натурального каменю

Плитка із природного каменю — найдорожчий матеріал. Для виготовлення використовують гірські породи: мармур, граніт, вапняк (травертин), онікс, сланець та інші. 

Переваги:

• Матеріал преміумсегмента з унікальним натуральним малюнком
• Великий вибір фактур: матові, глянцеві, шліфовані, поліровані, сатиновані, шорсткі, зістарені і так далі
• Екологічність, практичність
• Термін експлуатації від 30 років
• Пожежобезпека
• Сумісний з теплою підлогою

Недоліки:

• Трудомісткий монтаж
• Важкий матеріал
• Висока вартість
• Особливий догляд

Мармур

За структурою мармур багатошаровий і пористий. Він стійкий до пошкоджень, перепадів температур. На поверхні утворюються подряпини, які можна зашліфувати. Надовго затримує вологу. Мармурову плитку найкраще використовувати для стін та підлоги в сухих приміщеннях.

Травертин

Травертин — різновид вапняку. За своєю природою м’який і пористий, шорсткий. При виготовленні вимагає ретельної обробки: плитки полірують, пори заповнюють. У деяких випадках плитка з травертину зберігає свою природну структуру та унікальний зовнішній вигляд. Рекомендується монтувати в сухих приміщеннях, оскільки камінь дуже добре вбирає будь-які рідини. Вимагає ретельного догляду. 

Граніт

За властивостями плитка з граніту тверда, щільна, важка. Візерунок плямистий, з розводами. Стійкий до механічних і хімічних пошкоджень. Гранітну плитку використовують для оздоблення підлоги всередині та ззовні в житлових, офісних, громадських приміщеннях.

Онікс

Цей камінь — різновид кварцу з хвилеподібними смугами візерунка. Світлий матеріал, плитка із якого довговічна і міцна. Його застосовують для оздоблення підлоги та стін в сухих приміщеннях.

Сланець

Сланцева плитка дуже тверда, щільна, стійка до механічних і хімічних пошкоджень, дії вологи. Сланцеві породи — темних відтінків, що зберігається і в оздоблювальних матеріалах. Плитку використовують для зовнішніх і внутрішніх робіт в будь-яких приміщеннях.

Вулканічний туф

Магматична порода з високою міцністю і щільністю, теплоізоляційними властивостями. Плитку з вулканічного туфу застосовують для укладання підлоги, стін, фасадів. Складні візерунок і текстура роблять матеріал унікальним. 

Скляна плитка

Матеріал для скляної плитки — кварц з додаванням домішок, фарбувального пігменту. Відрізняється високою декоративністю, стійка до хімічного впливу, вологості, перепадів температур. Її застосовують для кухонних фартухів, ванн, камінів, печей, стін і підлоги.

За типом поверхні:

• Матова
• Напівматова
• Глянцевий
• Структурована
• Гладка
• Дзеркальна

По фактурі:

• Прозора
• Напівпрозора
• Непрозора

По фарбуванню:

• Моноколор
• Фотодрук
• 3D візерунок всередині плитки
• Ф’юзинг: об’ємне ліплення

Гіпсова плитка

Гіпс — пластичний матеріал, за допомогою якого можна імітувати фактуру та форму природного каменю, цегли, кераміки. Його використовують для оздоблення стін в сухих приміщеннях. До плюсів можна віднести екологічність, доступну вартість, легкість, великий вибір фактур і кольорів. Недоліки: вологопоглинання від 20%, нестійкий до пошкоджень, тільки сухе прибирання.

Затирання плитки

Цементна суміш для затирання швів. У минулому популярний вид внаслідок простоти виконання та економічності. Недоліки: недовговічність, ризик розвитку грибка і цвілі.

Полімерна суміш для затирання швів. Склад може бути поліуретановий, силіконовий, силікатний, фурановий. Має високі показники міцності, зносостійкості, відносну вологостійкість. До недоліків відносять тривалий час висихання, обмежений вибір кольорів.

Двокомпонентна фуга, або епоксидна суміш для затирання швів. Переважний матеріал для затирання швів. Основа матеріалу, як правило, — епоксидна смола і кварцовий пісок. До складу входить органічний каталізатор, який робить суміш дуже твердою і стійкою до різних впливів: механічних, біологічних, хімічних. Згодом не випадає зі швів, зберігає зовнішній вигляд, не схильна до виникнення грибка і цвілі, має широкий вибір колірної гами. До недоліків можна віднести високу вартість матеріалу. Робота тривала і трудомістка, потребує високої кваліфікації майстрів. Видалення залишків здійснюється тільки за допомогою спеціальних засобів.

Функції затирання:

• Закрити шви між плитками
• Виключити потрапляння вологи та бруду.

Команда Студії Lemon architecture & interior design (архітектура і дизайн інтер’єру) виконує всі види робіт по декоративній плитці. Якщо ви хочете замовити комплексний ремонт в нашій компанії, або у вас залишилися питання, натисніть кнопку Запитання в верхньому правому куті екрану.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row]